Проєкт: Комплексне якісне дослідження ставлення українського суспільства до депортації дітей до рф.
Замовник: ГО «Харківський інститут соціальних досліджень» (ХІСД) за підтримки The Reckoning Project та уряду Швеції.
Географія: Україна.
Методологія: Проведення фокус-груп (ФГД) з мешканцями та профільними експертами.
Питання депортації дітей є одним із найскладніших викликів сучасної війни. Мета проєкту полягала у вивченні глибинних страхів громад, аналізі поінформованості населення та розробці рекомендацій щодо захисту прав дітей на територіях «зони ризику». Тема вимагала особливого рівня етики, оскільки торкалася питань ідеологічного тиску на дітей, втрати ідентичності та травматичного досвіду сімей.
У цьому проєкті Yasno Research виступили як партнер з проведення польових робіт, зосередивши зусилля на якості вибірки та етиці збору даних.
В цілому було проведено 10 фокус-групових дискусій (ФГД) з жителями громад, а також батьками в північних, південних та східних областях і 2 фокус-групи (ФГД) з вчителями та соціальними працівниками в північних, південних та східних областях.
Модерація проводилася з урахуванням психологічного стану учасників. Ми забезпечили атмосферу довіри, де люди могли ділитися своїми занепокоєннями щодо ідентичності та майбутнього депортованих дітей.
Онлайн-дискусії на платформі Zoom були проведені з попередньою технічною підтримкою кожного учасника для стабільного зв’язку з прифронтових регіонів.
Ключові тези результатів проєкту:
-
Більшість респондентів сприймають депортацію не як випадкові дії, а як частину цілеспрямованої політики рф, спрямованої на геноцид українського народу та знищення майбутнього країни через викрадення дітей.
-
Ключовим страхом громад є «перевиховання» та ідеологічна обробка дітей. Респонденти бояться, що через пропаганду діти втратять українську мову, культуру та лояльність до власної держави.
-
Дослідження виявило, що значна частина населення не знає чіткого алгоритму дій у разі загрози депортації, що створює запит на активнішу просвітницьку роботу з боку держави.
-
Багато учасників фокус-груп висловили невпевненість у здатності офіційних структур ефективно запобігати депортації на територіях «зони ризику» та висловили сумнів щодо швидкого повернення всіх дітей.
-
Спеціалісти та мешканці одностайні в тому, що після повернення дітей головним викликом буде не лише юридичне оформлення, а глибока, тривала психологічна допомога для подолання наслідків травми та «муштрування».
-
Результати підкреслили необхідність створення спеціальних освітніх програм, які допоможуть дітям наздогнати українську шкільну програму та нівелювати вплив російської пропагандистської освіти.
-
Визначено, що збереження контакту з родичами (навіть дистанційного) є вирішальним фактором, який допомагає дитині зберігати ідентичність під час перебування в депортації.
-
Громади очікують від міжнародних організацій не лише гуманітарної допомоги, а насамперед створення дієвих юридичних механізмів примусу рф до повернення дітей та посилення санкцій.
-
Учасники дискусій обговорювали складні етичні межі примусової евакуації дітей із зон ризику. Більшість схиляється до того, що безпека життя є пріоритетом, навіть якщо це вимагає жорстких рішень з боку держави.
-
Виявлено потенціал для формування спільнот навколо теми повернення дітей. Респонденти бачать ефективність у колективних діях, адвокації та створенні ініціативних груп, які б тиснули на міжнародну спільноту.
Ознайомитися з повною версією звіту можна за посиланням.
Опишіть ваш проєкт - і ми зв'яжемося з вами найближчим часом
Вашу заявку відправлено!